ISSN 2663-0583 (Online)
ISSN 2663-0575 (Print)
  • Home
  • ASSESSING THE LEGAL RAMIFICATIONS OF THE COVID-19 PANDEMIC ON ADMINISTRATIVE CONTRACTS IN THE UNITED ARAB EMIRATES: COMPARATIVE REVIEW
"

ASSESSING THE LEGAL RAMIFICATIONS OF THE COVID-19 PANDEMIC ON ADMINISTRATIVE CONTRACTS IN THE UNITED ARAB EMIRATES: COMPARATIVE REVIEW

1. Introduction. – 2. Force Majeure as a Legal Relief of Administrative Contractual Obligation. – 2.1. Force Majeure Theory within the Understanding of UAE Law. – 2.2. Application of Force Majeure on the Pandemic (The Case of COVID-19). – 3. Exceptional Circumstances as A Legal Relief of Contractual Obligation. – 3.1. The Legal Concept of “Exceptional Circumstances Theory” under the Purview of UAE Laws. – 3.2. Application of Exceptional Circumstances Theory on COVID-19. – 4. Seeking to Regulate the Legal Reliefs for Future Risk Events. – 5. Conclusions and Recommendations.

Full Text:

HTML Abstract About Author(s) References Reviews Українською

 

Abstract

 Background:
This study aims to establish whether COVID-19 qualified as a force majeure

event or exceptional circumstance according to the laws of the United Arab Emirates (UAE)
and assess if a particular principle can circumvent contractual duties. It investigates how
COVID-19 impacted administrative contracts in the UAE, using UAE laws and case studies to
explore legal theories that justify failure to perform an obligation in such contracts.
The UAE, like many other countries, faced an unpredictable event and utilised all its resources
and manpower to combat the danger and ensure the safety of its people. This resulted in various
restrictions, such as mandatory quarantine for everyone entering the UAE and limitations on
travel outside the country. Additionally, certain Emirates within the UAE, such as Abu Dhabi,
imposed entry restrictions, requiring a negative COVID-19 test result for entry and later
mandating that only vaccinated individuals were permitted to enter.
Additionally, the study explores the necessary criteria for demonstrating force majeure or
exceptional circumstances in said contracts. This study used an analytical approach to examine
laws and court decisions. Based on the findings, the outbreak of COVID-19 did not directly
impact administrative contracts in the UAE. This is likely due to the authorities’ effective
handling of the situation. Notably, the theories of force majeure and exceptional circumstances
could not be automatically and generally applied to all contracts because each contract was
unique and required individual considerations. The study presents potential theoretical and
practical applications, highlighting opportunities for future research.
The study aims to determine which legal theory, if any, could be applied to COVID-19 - either
force majeure or exceptional circumstances. Additionally, it examines whether the UAE
government would impose any restrictions on movement and work in anticipation of any
future pandemics, taking into account the country's recent years policies, laws, and crisis
preparation measures.
Methods:
This study uses an analytical approach to examine the main theories outlined in
the UAE Civil Transaction Law No.30 of 2020 relating to force majeure and exceptional
circumstances. These theories could provide relief from contractual obligations if certain
criteria are met. The study examines whether COVID-19 qualified for one, both, or none of
these theories to relieve the contractor in an administrative contract from their obligations
due to the consequences of the pandemic. The study also includes laws and cases from the
European Union and the Court of Justice of the European Union, providing a comparative
analysis. The purpose is to compare the legal systems of the UAE and the EU, focusing on
administrative contracts and decisions made during the COVID-19 pandemic. The study
analyses the progress in dealing with the COVID-19 pandemic and the recent federal human
resource law amendment. This analysis primarily focuses on UAE laws and cases, utilising a
variety of primary sources and secondary resources such as research articles and books.
Results and conclusions:
The study demonstrated that COVID-19 significantly impacted
administrative contracts and decisions globally, particularly in the UAE. However, legal
theory can justify deviations from regular protocols due to unforeseeable circumstances.
The study aimed to explain these theories with the help of case studies, serving as a guide
for future similar events. After careful examination, the study concluded that neither the
force majeure theory nor the exceptional circumstances theory applies to all cases. Due to
each contract's varying rules and obligations, the court must evaluate each case to
determine which theory is applicable, if any.
However, the study recommended establishing well-defined policies to guide individuals and
agencies in the future on how to act accordingly without affecting the essence of the
administrative contract and to provide temporary relief that allows the obligator to perform
their duty. The study suggested that the UAE might not permit force majeure or exceptional
circumstances claims in future pandemics due to the advanced progress, new laws, and
policies that impressively address the situation.
The study also explored the new federal human resource law, enforced in 2022, governing
public employees and the provisions that make remote work an option during emergencies.
The fast adaptation to these circumstances indicated increasing legal flexibility, potentially
reducing reliance on legal theories for relief from contractual obligations in the future.
It is important to note that the force majeure or exceptional circumstances doctrine may not
always apply to contracts performed during a pandemic or future events similar to COVID-
19. No official statement from the court or state has clarified the applicability of these doctrines
universally or to specific ones. This indicates that to determine whether a relief from a duty can
be considered as falling under these theories, the court must examine it thoroughly and decide
definitively. Each case was handled individually to ensure no one was unfairly enriched. This
approach will undoubtedly be adopted in the future.
To prevent disputes and ensure prompt resolutions, it is imperative to thoroughly analyse all
legal options and establish the applicable theory to meet the contract's completion deadline.
Doing so can prevent any possible disputes and guarantee a prompt resolution. This is especially
critical in administrative contracts involving employee or contractor rights, especially those
who have signed an administrative contract with the government, as timely resolution impacts
public service and interests. Delaying such resolutions could hinder the development cycle of
administrative agencies.

About Authors

 Sumaya Abdulrahim Hamdan Nasser Al Jahoori

PhD (Law), Assistant Professor of Public Law Department, United Arab Emirates
University, Al Ain, United Arab Emirates
s.aljahoori@uaeu.ac.ae
Corresponding author, responsible for writing, reviewing and editing of this article.
Competing interests: No competing interests were disclosed.
Disclaimer: The author declares that her opinion and views expressed in this manuscript
are free of any impact of any organizations.

Copyright: © 2024 Sumaya Abdulrahim Hamdan Nasser Al Jahoori. This is an open access
article distributed under the terms of the Creative Commons Attribution License, (CC BY 4.0),
which permits unrestricted use, distribution, and reproduction in any medium, provided
the original author and source are credited.

References

 1. Abdalla MJ and other, ‘COVID-19 and Unpaid Leave: Impacts of Psychological

Contract Breach on Organizational Distrust and Turnover Intention: Mediating Role
of Emotional Exhaustion’ (2021) 39 Tourism Management Perspectives 100854,
doi:10.1016/j.tmp.2021.100854.
2. Abdool AW, ‘Specialized Courts as a Means of Progress and Justice: Model of
Specialized Federal Courts in the United Arab Emirates’ (The Fourth Conference of the
Presidents of the Supreme Courts and Cassation in the Arab Countries, Qatar,
24-26 September 2013).
3. Aburumman AA, ‘COVID-19 Impact and Survival Strategy in Business Tourism
Market: The Example of the UAE MICE Industry’ (2020) 7(1) Humanities and Social
Sciences Communications 141, doi:10.1057/s41599-020-00630-8.
4. Al Hosany F and other, ‘Response to COVID-19 Pandemic in the UAE: A Public Health
Perspective’ (2021) 11 Journal of Global Health 03050, doi:10.7189/jogh.11.03050.
5. Al-Shuaib F, COVID-19 Pandemic as Exceptional Event or Force Majeure: According to
Recent UAE Judicial Application (UAE Ministry of Justice 2020).
<https://www.moj.gov.ae/Content/Userfiles/Assets/Documents/414a6551.pdf>
accessed 20 February 2024.
6. Al-Suwaidi S, ‘Dissolution of the Administrative Contract’ (2021) 18(1) University of
Sharjah Journal of Legal Sciences 168, doi:10.36394/jls.v18. 171
7. Draji AQ, ‘Agency’s Power to Apply Administrative Punishments’ (Almanhal, 2014)
<https://platform-almanhal-com.uaeu.idm.oclc.org/Files/2/79495> accessed 20 February
2024.
8. Elhais H, ‘Covid-19 Impact on Construction Contracts in UAE’ (HG.org Leading
 
Lawyers, 29 July 2020) <https://www.hg.org/legal-articles/covid-19-impact-on-
construction-contracts-in-uae-56428> accessed 20 February 2024.
 
9. Erfurth M and Ridge N, The Impact of COVID-19 on Education in the UAEU (Strategic
Report no 1, Sheikh Saud bin Saqr Al Qasimi Foundation for Policy Research 2020).
10. Firoozmand MR, ‘Force Majeure Clause in Long-Term Petroleum Contracts: Key Issues
in Drafting’ (2006) 24(3) Journal of Energy & Natural Resources Law 423,
doi:10.1080/02646811.2006.11433445.
11. Ghandour A and Woodford BJ, ‘COVID-19 Impact on E-Commerce in UAE’ (2020
21st International Arab Conference on Information Technology (ACIT), Giza, Egypt,
2020) doi:10.1109/ACIT50332.2020.9300077.
12. Hansen S, ‘Does the COVID-19 Outbreak Constitute a Force Majeure Event? A
Pandemic Impact on Construction Contracts’ (2020) 6(2) Journal of the Civil
Engineering Forum 201, doi:10.22146/jcef.54997.
13. Hassan MQ, Administrative Contracts (Bright Horizon Bookshop 2016).
14. Musa AG and Aziz SS, ‘The Impact of the Corona Pandemic on the Financial Balance
of Administrative Contract’ (2020) 9(1st virtual conf/1) Journal of College of Law
University of Kirkuk for Legal and Political Sciences 9.
15. Rukasha T and other, ‘Covid-19 Impact on Zimbabwean Agricultural Supply Chains
and Markets: A Sustainable Livelihoods Perspective’ (2021) 7(1) Cogent Social Sciences
1928980, doi:10.1080/23311886.2021.1928980.
16. Salman A and Ali Q, ‘Covid-19 and its Impact on the Stock Market in GCC’ (2024)
14(1) Journal of Sustainable Finance & Investment 220, doi:10.1080/
20430795.2021.1944036.
17. Sami Ur Rehman M, Shafiq MT and Afzal M, ‘Impact of COVID-19 on Project
Performance in the UAE Construction Industry’ (2022) 20(1) Journal of Engineering,
Design and Technology 245, doi:10.1108/JEDT-12-2020-0481.
18. Saputra PMA, ‘COVID-19 and Tourism Industry: An Investigation of Spatial
Dependence in Europe’ (2023) 9(2) Cogent Social Sciences 2282413,
doi:10.1080/23311886.2023.2282413.

Reviews for article

Add a Review

Reviews are moderated and will be published after verification!
All comments not related to reviews of the article will be deleted!

 Практична нотатка

ОЦІНКА ПРАВОВИХ НАСЛІДКІВ ПАНДЕМІЇ COVID-19 ЩОДО АДМІНІСТРАТИВНИХ ДОГОВОРІВ В ОБ’ЄДНАНИХ АРАБСЬКИХ ЕМІРАТАХ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ ОГЛЯД

Сумая Абдуларагім Гамдан Нассер Аль Джагоорі*

АНОТАЦІЯ

Вступ.
Це дослідження має на меті встановити, чи кваліфікується COVID-19 як форсмажор або надзвичайна обставина відповідно до законів Об’єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ), і оцінити, чи може такий інститут дозволити обійти договірні зобов’язання. У цій статті з’ясовується, як COVID-19 вплинув на адміністративні договори в ОАЕ, за допомогою використання законів ОАЕ та тематичних досліджень для того, щоб вивчити юридичні теорії, які виправдовують невиконання зобов’язань у таких договорах. ОАЕ, як і багато інших країн, зіткнулися з непередбачуваною подією та використали всі свої ресурси та робочу силу для боротьби з небезпекою та для захисту свого народу. Це призвело до різноманітних обмежень, таких як обов’язковий карантин для всіх, хто в’їжджає в ОАЕ, і обмеження на виїзд з країни. Крім того, деякі Емірати в ОАЕ, такі як Абу-Дабі, запровадили обмеження на в’їзд, що зобов’язувало надати негативний результат тесту на COVID-19, а пізніше в’їзд дозволявся лише вакцинованим особам. Крім того, у статті розглядаються необхідні критерії для демонстрації форс-мажорних або надзвичайних обставин у зазначених контрактах. У цьому дослідженні використовувався аналітичний підхід до вивчення законів і судових рішень. З огляду на отримані результати, спалах COVID-19 не вплинув безпосередньо на адміністративні договори в ОАЕ. Ймовірно, це пов’язано з ефективним підходом влади до ситуації. Слід зазначити, що теорії форсмажорних обставин і надзвичайних обставин не можна було автоматично й загально застосовувати до всіх договорів, оскільки кожен договір був унікальним і вимагав індивідуального розгляду. У статті представлено потенційні теоретичні та практичні особливості, що відкриває можливості для майбутніх досліджень. Метою роботи є визначити, яку юридичну теорію, якщо така існує, можна застосувати до COVID-19 – форс-мажорних чи надзвичайних обставин. Крім того, перевірити, чи буде уряд ОАЕ запроваджувати будь-які обмеження на пересування та роботу в очікуванні будь-яких майбутніх пандемій, взявши до уваги політику країни, закони та заходи з підготовки до кризи останніх років.
Методи.
У цій роботі використовується аналітичний підхід для вивчення основних теорій, викладених у Законі ОАЕ про цивільні транзакції № 30 від 2020 року щодо форсмажору та надзвичайних обставин. Ці теорії можуть забезпечити звільнення від договірних зобов’язань, якщо виконуються певні критерії. У дослідженні перевіряється, чи відповідає COVID-19 одній, обом або не відповідає жодній із цих теорій для звільнення підрядника за адміністративним договором від його зобов’язань через наслідки пандемії. У цій роботі також розглядаються та порівнюються закони та справи Європейського Союзу та Суду Європейського Союзу. Мета — порівняти правові системи ОАЕ та ЄС, зосередившись на адміністративних договорах і рішеннях, прийнятих під час пандемії COVID-19. Також здійснюється аналіз прогресу у боротьбі з пандемією COVID-19 і нещодавню поправку до федерального закону про кадри. Цей аналіз, у якому використовуються різноманітні першоджерела та вторинні ресурси, зокрема дослідницькі статті та книги, здебільшого зосереджується на законах і справах ОАЕ.
Результати та висновки.
У результаті дослідження було з‘ясовано, що COVID-19 значно вплинув на адміністративні договори та рішення в усьому світі, особливо в ОАЕ. Проте юридична теорія може виправдати відхилення від регулярних протоколів через непередбачувані обставини. Також було досягнуто мети пояснити ці теорії за допомогою тематичних досліджень, які слугуватимуть прикладом для майбутніх подібних заходів. Після ретельного вивчення означеної теми було зроблено висновок, що ні теорія форсмажору, ні теорія надзвичайних обставин не застосовуються до всіх випадків. Через різні правила та зобов’язання кожного договору суд повинен оцінити кожну справу, щоб визначити, яка теорія може бути застосована, якщо така є. Тож, з огляду на результати дослідження, рекомендовано встановити чітко визначену політику, якою б керувалися особи та установи в майбутньому щодо того, як потрібно діяти, щоб не вплинути на суть адміністративного договору, і як забезпечити тимчасове послаблення умов договору, яке дозволить зобов’язаному виконувати свої обов’язки. У статті припускається, що ОАЕ, можливо, не дозволять посилатися на форс-мажорні або виняткові обставини під час майбутніх пандемій завдяки значному прогресу, новим законам і політиці, які вражають своєю ефективністю у вирішенні цієї ситуації. У дослідженні також розглядався новий федеральний закон про кадри, який набрав чинності у 2022 році, що регулює діяльність державних службовців, і положення, які дозволяють віддалену роботу в надзвичайних ситуаціях. Швидка адаптація до цих обставин вказує на збільшення правової гнучкості, що потенційно зменшує залежність від правових теорій для звільнення від договірних зобов’язань у майбутньому. Важливо зазначити, що доктрина форс-мажорних обставин або надзвичайних обставин не завжди може застосовуватися до договорів, укладених під час пандемії або майбутніх подій, подібних до COVID-19. Жодна офіційна заява суду чи держави не надала універсального чи конкретного роз’яснення щодо застосування цих доктрин. Це вказує на те, що для визначення того, чи може звільнення від обов’язку вважатися таким, що підпадає під дію цих теорій, суд повинен його ретельно вивчити та прийняти остаточне рішення. Кожен випадок розглядався індивідуально, щоб ніхто не був несправедливо збагачений. Цей підхід, безсумнівно, буде прийнятий у майбутньому. Щоб запобігти виникненню спорів і забезпечити їхнє швидке вирішення, необхідно ретельно проаналізувати всі юридичні варіанти та створити прикладну теорію, яка допоможе дотриматися терміну завершення договору. Це може запобігти будь-яким можливим спорам і гарантувати швидке вирішення проблеми. Це особливо критично в адміністративних договорах, які стосуються прав працівників або підрядників, зокрема тих, хто підписав адміністративний договір з урядом, оскільки своєчасне вирішення проблеми впливає на державну службу та інтереси. Затримка у вирішенні таких спорів може перешкоджати циклу розвитку адміністративних органів.
Ключові слова:
COVID-19, форс-мажорні обставини, надзвичайні обставини, адміністративні договори.

Keywords

  • COVID-19, force majeure, exceptional circumstances, administrative contracts.

Publication history

  •  

How to cite it?

  •  Al Jahoori S, ‘Assessing the Legal Ramifications of the COVID-19 Pandemic on
    Administrative Contracts in the United Arab Emirates: Comparative Review’ (2024) 7(3) Access to Justice in Eastern Europe 461-484 https://doi.org/10.33327/AJEE-18-7.3-a000313