
ASSESSING THE LEGAL RAMIFICATIONS OF THE COVID-19 PANDEMIC ON ADMINISTRATIVE CONTRACTS IN THE UNITED ARAB EMIRATES: COMPARATIVE REVIEW
1. Introduction. – 2. Force Majeure as a Legal Relief of Administrative Contractual Obligation. – 2.1. Force Majeure Theory within the Understanding of UAE Law. – 2.2. Application of Force Majeure on the Pandemic (The Case of COVID-19). – 3. Exceptional Circumstances as A Legal Relief of Contractual Obligation. – 3.1. The Legal Concept of “Exceptional Circumstances Theory” under the Purview of UAE Laws. – 3.2. Application of Exceptional Circumstances Theory on COVID-19. – 4. Seeking to Regulate the Legal Reliefs for Future Risk Events. – 5. Conclusions and Recommendations.
This study aims to establish whether COVID-19 qualified as a force majeure event or exceptional circumstance according to the laws of the United Arab Emirates (UAE)
This study uses an analytical approach to examine the main theories outlined in
The study demonstrated that COVID-19 significantly impacted
Abstract
This study aims to establish whether COVID-19 qualified as a force majeure event or exceptional circumstance according to the laws of the United Arab Emirates (UAE)
This study uses an analytical approach to examine the main theories outlined in
The study demonstrated that COVID-19 significantly impacted
About Authors
References
Reviews for article
Add a Review
Практична нотатка
ОЦІНКА ПРАВОВИХ НАСЛІДКІВ ПАНДЕМІЇ COVID-19 ЩОДО АДМІНІСТРАТИВНИХ ДОГОВОРІВ В ОБ’ЄДНАНИХ АРАБСЬКИХ ЕМІРАТАХ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ ОГЛЯД
Сумая Абдуларагім Гамдан Нассер Аль Джагоорі*
АНОТАЦІЯ
Вступ.
Це дослідження має на меті встановити, чи кваліфікується COVID-19 як форсмажор або надзвичайна обставина відповідно до законів Об’єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ), і оцінити, чи може такий інститут дозволити обійти договірні зобов’язання. У цій статті з’ясовується, як COVID-19 вплинув на адміністративні договори в ОАЕ, за допомогою використання законів ОАЕ та тематичних досліджень для того, щоб вивчити юридичні теорії, які виправдовують невиконання зобов’язань у таких договорах. ОАЕ, як і багато інших країн, зіткнулися з непередбачуваною подією та використали всі свої ресурси та робочу силу для боротьби з небезпекою та для захисту свого народу. Це призвело до різноманітних обмежень, таких як обов’язковий карантин для всіх, хто в’їжджає в ОАЕ, і обмеження на виїзд з країни. Крім того, деякі Емірати в ОАЕ, такі як Абу-Дабі, запровадили обмеження на в’їзд, що зобов’язувало надати негативний результат тесту на COVID-19, а пізніше в’їзд дозволявся лише вакцинованим особам. Крім того, у статті розглядаються необхідні критерії для демонстрації форс-мажорних або надзвичайних обставин у зазначених контрактах. У цьому дослідженні використовувався аналітичний підхід до вивчення законів і судових рішень. З огляду на отримані результати, спалах COVID-19 не вплинув безпосередньо на адміністративні договори в ОАЕ. Ймовірно, це пов’язано з ефективним підходом влади до ситуації. Слід зазначити, що теорії форсмажорних обставин і надзвичайних обставин не можна було автоматично й загально застосовувати до всіх договорів, оскільки кожен договір був унікальним і вимагав індивідуального розгляду. У статті представлено потенційні теоретичні та практичні особливості, що відкриває можливості для майбутніх досліджень. Метою роботи є визначити, яку юридичну теорію, якщо така існує, можна застосувати до COVID-19 – форс-мажорних чи надзвичайних обставин. Крім того, перевірити, чи буде уряд ОАЕ запроваджувати будь-які обмеження на пересування та роботу в очікуванні будь-яких майбутніх пандемій, взявши до уваги політику країни, закони та заходи з підготовки до кризи останніх років.
Методи.
У цій роботі використовується аналітичний підхід для вивчення основних теорій, викладених у Законі ОАЕ про цивільні транзакції № 30 від 2020 року щодо форсмажору та надзвичайних обставин. Ці теорії можуть забезпечити звільнення від договірних зобов’язань, якщо виконуються певні критерії. У дослідженні перевіряється, чи відповідає COVID-19 одній, обом або не відповідає жодній із цих теорій для звільнення підрядника за адміністративним договором від його зобов’язань через наслідки пандемії. У цій роботі також розглядаються та порівнюються закони та справи Європейського Союзу та Суду Європейського Союзу. Мета — порівняти правові системи ОАЕ та ЄС, зосередившись на адміністративних договорах і рішеннях, прийнятих під час пандемії COVID-19. Також здійснюється аналіз прогресу у боротьбі з пандемією COVID-19 і нещодавню поправку до федерального закону про кадри. Цей аналіз, у якому використовуються різноманітні першоджерела та вторинні ресурси, зокрема дослідницькі статті та книги, здебільшого зосереджується на законах і справах ОАЕ.
Результати та висновки.
У результаті дослідження було з‘ясовано, що COVID-19 значно вплинув на адміністративні договори та рішення в усьому світі, особливо в ОАЕ. Проте юридична теорія може виправдати відхилення від регулярних протоколів через непередбачувані обставини. Також було досягнуто мети пояснити ці теорії за допомогою тематичних досліджень, які слугуватимуть прикладом для майбутніх подібних заходів. Після ретельного вивчення означеної теми було зроблено висновок, що ні теорія форсмажору, ні теорія надзвичайних обставин не застосовуються до всіх випадків. Через різні правила та зобов’язання кожного договору суд повинен оцінити кожну справу, щоб визначити, яка теорія може бути застосована, якщо така є. Тож, з огляду на результати дослідження, рекомендовано встановити чітко визначену політику, якою б керувалися особи та установи в майбутньому щодо того, як потрібно діяти, щоб не вплинути на суть адміністративного договору, і як забезпечити тимчасове послаблення умов договору, яке дозволить зобов’язаному виконувати свої обов’язки. У статті припускається, що ОАЕ, можливо, не дозволять посилатися на форс-мажорні або виняткові обставини під час майбутніх пандемій завдяки значному прогресу, новим законам і політиці, які вражають своєю ефективністю у вирішенні цієї ситуації. У дослідженні також розглядався новий федеральний закон про кадри, який набрав чинності у 2022 році, що регулює діяльність державних службовців, і положення, які дозволяють віддалену роботу в надзвичайних ситуаціях. Швидка адаптація до цих обставин вказує на збільшення правової гнучкості, що потенційно зменшує залежність від правових теорій для звільнення від договірних зобов’язань у майбутньому. Важливо зазначити, що доктрина форс-мажорних обставин або надзвичайних обставин не завжди може застосовуватися до договорів, укладених під час пандемії або майбутніх подій, подібних до COVID-19. Жодна офіційна заява суду чи держави не надала універсального чи конкретного роз’яснення щодо застосування цих доктрин. Це вказує на те, що для визначення того, чи може звільнення від обов’язку вважатися таким, що підпадає під дію цих теорій, суд повинен його ретельно вивчити та прийняти остаточне рішення. Кожен випадок розглядався індивідуально, щоб ніхто не був несправедливо збагачений. Цей підхід, безсумнівно, буде прийнятий у майбутньому. Щоб запобігти виникненню спорів і забезпечити їхнє швидке вирішення, необхідно ретельно проаналізувати всі юридичні варіанти та створити прикладну теорію, яка допоможе дотриматися терміну завершення договору. Це може запобігти будь-яким можливим спорам і гарантувати швидке вирішення проблеми. Це особливо критично в адміністративних договорах, які стосуються прав працівників або підрядників, зокрема тих, хто підписав адміністративний договір з урядом, оскільки своєчасне вирішення проблеми впливає на державну службу та інтереси. Затримка у вирішенні таких спорів може перешкоджати циклу розвитку адміністративних органів.
Ключові слова:
COVID-19, форс-мажорні обставини, надзвичайні обставини, адміністративні договори.
Publication history
How to cite it?
- Al Jahoori S, ‘Assessing the Legal Ramifications of the COVID-19 Pandemic on
Administrative Contracts in the United Arab Emirates: Comparative Review’ (2024) 7(3) Access to Justice in Eastern Europe 461-484 https://doi.org/10.33327/AJEE-18-7.3-a000313