1. Introduction. – 2. Dissenting Opinion of the Judge: Statement of the Problem. – 3. Dissenting Opinions of Judges in Specific Cases: The Right to Disagree with the Majority. – 4. Dissenting Opinion: A General Theoretical Approach. – 5. Conclusions.
The article is devoted to the issue of the dissenting opinion of a judge, which is relevant to modern law enforcement practice and legal theory and which may be expressed when a judge who participated in a collegial consideration of a case does not agree with the position of the majority of the panel of judges. The authors analyse the existing approaches to the institution of dissenting opinions in different legal systems, the factors that negatively affect the existence of dissenting opinions in the justice system, provide examples of dissenting opinions of Ukrainian judges expressed in different jurisdictions, their significance for law enforcement practice and the public outcry they caused. It addresses the procedural issues that may potentially arise during the judicial proceedings and the formation of a dissenting opinion of a judge. The authors conclude that the institution of dissenting opinion is of undoubted value for justice and the authority of the court in the State and emphasise that the specifics of the text of a judge's dissenting opinion against the background of lapidary normative regulation by the rules of procedural law may indicate the genre independence of the content of a dissenting opinion in judicial discourse as compared to a court decision. The authors propose the concept of dissenting opinion, by which they mean an official legal position of a judge which is formed during collegial consideration of a case as a result of an internal conviction which does not coincide (partially does not coincide) with the position of the majority of judges in terms of reasoning or final conclusion, and which is formalised in a procedural document which is an act of competent (professional) and doctrinal judicial casual interpretation. In addition, the authors present synthesised features which characterise a judge's legal opinion as a dissenting opinion, including the statement that it is undoubtedly a phenomenon of a democratic society; it has the features of an institution of law, albeit with lapidary normative regulation; it is issued by a judge within his/her competence as a result of judicial discretion and inner conviction; has a prognostic and forward-looking character, since it sometimes serves as a means of overcoming outdated views that impede progressive legal development, evolution of sustainable approaches, and as a basis for the formation of a new legal position, which in the future may be transformed into a majority position and become a sustainable practice; besides, it is derivative, optional, as it is not binding, unlike a court decision, and is not an act of justice, as it is not issued in the name of the state and is not a mandatory part of a court decision.
Oksana Kaplina
Dr. Sc. (Law), Prof., Head of Department of Criminal Procedure, Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv, Ukraine
o.v.kaplina@nlu.edu.ua
http://orcid.org/0000-0002-3654-673X
Corresponding author, responsible for methodology, data collection, writing, and supervising.
Anush Tumanyants
Ph.D. (Law), Associate Professor at the Department of Criminal Procedure, Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv, Ukraine
anushjurist@gmail.com
https://orcid.org/0000-0001-6403-8436
Co-author, responsible for conceptualization and writing – review & editing.
Olena Verkhoglyad-Gerasymenko
Ph.D. (Law), Assistant Professor at the Department of Criminal Procedure, Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv, Ukraine
o.v.verhoglyad-gerasymenko@nlu.edu.ua
https://orcid.org/0000-0003-3461-0483
Co-author, responsible for conceptualization, writing, and data collection.
Liudmyla Biletska
Ph.D. (Law), Higher Educational Institution «Interregional Academy of Personnel Management», judge of the economic appeal court retired, Dnіpro, Ukraine
ludmila_8888@i.ua
https://orcid.org/0000-0002-5081-610X
Co-author, responsible for conceptualization, writing and formal analysis.
Competing interests: No competing interests were disclosed.
Disclaimer: The authors declare that their opinion and views expressed in this manuscript are free of any impact of any organizations.
1. Barak A, Judicial Discretion (Centre for Educational Literature 2022).
2. Botelho CS, ‘Veni, vidi, vici: Quem tem medo dos votos de vencido?’ in Rothenburg WC (ed), Direitos fundamentais, dignidade, constituição: Estudos em homenagem a Ingo Wolfgang Sarlet (Editora Thoth 2021) 655.
3. Combs NA, ‘The Impact of Separate Opinions on International Criminal Law’ (2021) 62(1) Virginia Journal of International Law 1.
4. Costa JP, ‘En quoi consistent les opinions séparées, dissidentes ou concordantes? Quels en sont leurs mérites?’ (Justice-en-ligne, 13 January 2012)
Дослідницька стаття
ОКРЕМА ДУМКА: СКЛАДНИЙ ШЛЯХ ПОШУКУ ІСТИНИ (НА ПРИКЛАДІ ТЛУМАЧЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНСЬКИМИ СУДДЯМИ)
Оксана Капліна, Ануш Туманянц, Олена Верхогляд-Герасименко та Людмила Білецька
АНОТАЦІЯ
Стаття присвячена актуальному для сучасної правозастосовної практики та теорії права питанню щодо окремої думки судді, яка може бути висловлена у разі незгоди судді, який брав участь у колегіальному розгляді справи, з позицією більшості суддівської колегії. Автори проаналізували наявні підходи до інституту окремої думки в різних правових системах, фактори, що негативно впливають на існування окремої думки в системі правосуддя, навели приклади окремих думок українських суддів, які були висловлені в різних юрисдикціях, їх значення для правозастосовної практики та той суспільний резонанс, який вони викликали; було розглянуто процесуальні питання, які потенційно можуть виникнути під час здійснення судочинства та формування окремої думки суддів. Автори також роблять висновок про безумовну цінність інституту окремої думки для правосуддя та авторитету суду в державі, також наголошують на тому, що специфіка тексту окремої думки судді на тлі лапідарного нормативного регулювання нормами процесуального права може вказувати на жанрову самостійність змісту окремої думки в судовому дискурсі порівняно з судовим рішенням. У статті автори також пропонують визначення поняття окремої думки, під яким розуміють офіційну правову позицію судді, що формується під час колегіального розгляду справи за внутрішнім переконанням, яке не збігається (частково не збігається) із позицією більшості суддів у частині аргументації чи остаточного висновку. Також автори зазначають, що вона має бути оформлена процесуальним документом, який є актом компетентного (професійного) та доктринального суддівського казуального тлумачення. Крім того, автори навели синтезовані ознаки, які характеризують правову позицію судді як окрему думку, серед яких твердження про те, що вона є, безперечно, феноменом демократичного суспільства; має ознаки інституту права, хоч і з лапідарним нормативним регулюванням; ухвалюється суддею в межах його компетенції за суддівським розсудом і внутрішнім переконанням; має прогностично- перспективний характер, оскільки іноді є засобом подолання застарілих поглядів, які перешкоджають прогресивному розвитку права, еволюції сталих підходів, а також основою для формування нової правової позиції, яка в майбутньому може трансформуватися в позицію більшості і бути сталою практикою; крім того, вона є похідною, факультативною, оскільки є необов’язковою для виконання, на відміну від судового рішення, і не є актом правосуддя, адже не ухвалюється іменем держави і не є обов’язковою частиною судового рішення.
Ключові слова:
правосуддя, судовий розгляд, окрема думка судді, правова позиція, суддівський розсуд, право на справедливий суд, судове рішення.