DISCIPLINARY PROCEEDINGS AGAINST JUDGES IN UKRAINE: CURRENT ISSUES OF LEGISLATION
1. Introduction. – 2. The time limits for imposing disciplinary sanctions on judges: the European standards and Ukrainian practices. – 3. The standard of proof in disciplinary proceedings against judges. – 3.1. “Beyond a reasonable doubt” or “balance of probabilities”. – 3.2. The applicability of criminal procedure or civil procedure guarantees. – 4. The process of disciplinary proceedings against judges in Ukraine: relevant statistics. – 5. Conclusions.
Abstract
The paper highlights some current issues of the legislation of Ukraine in the field of disciplinary proceedings against judges. Special attention is drawn to the legal regulation of the time limits for imposing disciplinary sanctions on judges and standards of proof in disciplinary proceedings against judges, prerequisites, and tendencies predetermining their formation. This study was carried out to answer the following questions: how did the chosen approaches to reforming the High Council of Justice in Ukraine lead to the crisis of the disciplinary function of this judicial governance body? What were the prerequisites for accumulating a great number of pending disciplinary complaints against judges and the disciplinary body being overloaded? Which legislative provisions on the disciplinary procedure for judges require conceptual substantiation to simplify its procedures? To what extent do the statutory time limits for imposing disciplinary sanctions on judges meet the criteria of a reasonable time for consideration of a case? Is there any uniformity in the legislative approaches to setting such time limits for prosecutors and attorneys as representatives of related legal institutions in the Ukrainian justice system? How have the approaches to the formation of the standard of proof in disciplinary proceedings against judges changed, and what factors have influenced this? What are the tendencies in the development of legislation on disciplinary proceedings against judges? Will they contribute to achieving the aim of simplifying the procedures of such proceedings while guaranteeing reasonable time limits for consideration of such cases and ensuring guarantees of judicial independence? The article aims to provide a conceptual justification for the legislative approaches to the disciplinary procedure for judges in Ukraine, identify the defects in legislation giving rise to the crisis in the disciplinary function of the High Council of Justice, and make proposals for ensuring high performance of this legal institution with due regard for international standards and best practices.
Methods:
To achieve the research goals, general scientific and unique scientific research methods were applied. The concept of this paper is underpinned by fundamental sources of literature, including scientific papers, legislative acts, international conventions, and judicial practice. To meet the nature of the problem raised in the paper, research works, information, analytical reports, and practice summaries from respective reputable organisations were used. The methodological framework is based on an analysis method, a synthesis method, and a comparative method. The analysis method helped scrutinise relevant legal provisions and case law, while the synthesis method was used as part of the comparative methods. Thus, to meet the objective of the study, the Ukrainian legislation on the specifics of reforming the High Council of Justice at this stage of its development and on the peculiarities of disciplinary proceedings against judges in Ukraine was analysed. This helped outline the approaches entailing the crisis of the disciplinary function of this body, identify the prerequisites for a great number of pending disciplinary complaints against judges accumulated, and highlight the provisions of legislation in this area that require conceptual justification. A comparative legal analysis of disciplinary procedures against judges, prosecutors, and attorneys in Ukraine helped reveal a lack of a unified legislator’s conceptual approach in this regard and the existence of discriminatory features in disciplinary procedures against judges. A legal analysis of the case law of the European Court of Human Rights carried out in the framework of this study leads to the conclusion that the legal position of this court has changed as to the applicability of the Convention's criminal procedural guarantees to cases of disciplinary liability of judges. The study highlights the doctrinal approaches shaping the legal concept of “standards of proof”, the generalisation of which enabled their grouping according to the features inherent in the Anglo-American and continental systems of law. The legal analysis of these approaches helped identify the tendency in the development of legislation on disciplinary proceedings against judges, the controversy of which lies in the statement that Ukrainian law is shifting the approach to the standard of proof towards the distinction between civil and criminal cases, following the model of common law countries, even though, in general, the continental law system is not characterised by such differentiation. The use of the latest empirical data facilitated the proper argumentation of the author's conclusions. For example, the materials of the Summary of the practice for considering disciplinary cases against judges by Disciplinary Bodies were used in the study, the legal analysis of which showed that different standards of proof are applied in disciplinary proceedings against judges and that there is no clear legislative regulation of such a standard. The study employs the statistical data of the High Council of Justice shown in the Annual Report on the Status of Judicial Independence in Ukraine for 2022, as well as in the information and analytical report on the activities of this body in 2023 and 2024, as of the date of this study, which illustrate the quantitative indicators and dynamics of consideration of disciplinary complaints against judges, which enabled testing the hypothesis of whether the legislative provisions contribute to achieving reasonable time limits for consideration of such cases and ensuring guarantees of judicial independence.
Results and Conclusions:
it has been established that the legislative regulation of disciplinary proceedings against judges in Ukraine currently bears a range of deficiencies that entailed the so-called crisis of the disciplinary body and the accumulation of disciplinary complaints against judges left without consideration. It has been argued that the operative legislation, setting out limitation periods for imposing disciplinary sanctions on judges, necessitates a certain balance to ensure the principle of inevitability of legal liability and the principles of legal certainty and reasonable time limits. It has been ascertained that modern legal regulation of disciplinary proceedings against judges points to the shift in the approaches to the standard of proof toward differentiation of civil and criminal cases, which is predetermined, inter alia, by the impact of the case law of the European Court of Human Rights. The reasonableness of applying the “intime conviction” standard and the highest standards of procedural guarantees to judges in disciplinary proceedings, from the point of view of the judicial independence guarantees ensured, has been brought into focus. The prospective tendencies in developing the legislation on disciplinary proceedings against judges toward simplifying the procedures while simultaneously guaranteeing reasonable time limits for the consideration of such cases, as well as ensuring the guarantees of judicial independence on the pathway of achieving the due standard of proof
About Authors
Department of Justice, Taras Shevchenko National University of Kyiv, Ukraine
maryna.stefanchuk@knu.ua
https://orcid.org/0000-0002-6239-9091
Corresponding author, responsible for writing, reviewing and editing of this article.
Competing interests: No competing interests were disclosed.
Disclaimer: The author declares that her opinion and views expressed in this manuscript are free of any impact of any organizations.
Copyright: © 2024 Maryna Stefanchuk. This is an open access article distributed under the terms of the Creative Commons Attribution License, (CC BY 4.0), which permits unrestricted use, distribution, and reproduction in any medium, provided the original author and source are credited.
References
2. Bachmaier L, ‘Disciplinary Sanctions against Judges: Punitive but not Criminal for the Strasbourg Court: Pragmatism or another Twist towards Further Confusion in Applying the Engel Criteria?’ (2022) 4 Eucrim 260, doi:10.30709/eucrim-2022-018.
3. Boryslavska O, ‘Judicial Reforms in Eastern Europe: Ensuring the Right to a Fair Trial or an Attack on the Independence of the Judiciary?’ (2021) 4(1) Access to Justice in Eastern Europe 122, doi:10.33327/AJEE-18-4.1-a000049.
4. Caeiro P, ‘The Influence of the EU on the ‘Blurring’ Between Administrative and Criminal Law’ in Galli F and Weyembergh A (eds), Do Labels Still Matter? Blurring Boundaries Between Administrative and Criminal Law. The Influence of the EU (European Studies, Editions de l’Université de Bruxelles 2014) 172.
5. Karnaukh B, ‘Standards of Proof: A Comparative Overview from the Ukrainian Perspective’ (2021) 4(2) Access to Justice in Eastern Europe 25, doi:10.33327/AJEE-18- 4.2-a000058.
6. Kotsoglou KN, ‘How to Become an Epistemic Engineer: What Shifts When We Change the Standard of Proof?’ (2013) 12(3/4) Law, Probability & Risk 275, doi:10.1093/lpr/mgt002.
7. Pardo MS, ‘The Paradoxes of Legal Proof: A Critical Guide’ (2019) 99(1) Boston University Law Review 233.
8. Prytyka Yu, Izarova I, Maliarchuk L and Terekh O, ‘Legal Challenges for Ukraine under Martial Law: Protection of Civil, Property and Labour Rights, Right to a Fair Trial, and Enforcement of Decisions’ (2022) 5(3) Access to Justice in Eastern Europe 219, doi:10.33327/AJEE-18-5.4-n000329.
9. Sakara N, ‘The Applicability of the Right to a Fair Trial in Civil Proceedings: The Experience in Ukraine’ (2021) 4(1) Access to Justice in Eastern Europe 199, doi:10.33327/AJEE-18-4.1-n000053.
10. Schweizer M, ‘The Civil Standard of Proof – What is it, Actually?’ (2013) 12 Preprints of the Max Planck Institute for Research on Collective Goods 1, doi:10.2139/ ssrn.2311210.
11. Stefanchuk M, Hladun O and Stefanchuk R, ‘The right of access to a court in Ukraine in the light of the requirements of the Convention on Protection human rights and fundamental freedoms’ (2021) 4(1) Access to Justice in Eastern Europe 186, doi:10.33327/AJEE-18-4.1-n000052.
12. Walker VR, ‘Preponderance, Probability and Warranted Factfinding’ (1996) 62 Brooklyn Law Review 1075.
13. Wright RW, ‘Proving Causation: Probability Versus Belief’ in Goldberg R (ed), Perspectives on Causation (Hart Publishing 2011) 195.
14. Wright RW, ‘Proving Facts: Belief versus Probability’ in Koziol H and Steininger BC (eds), European Tort Law 2008 (Springer 2009) 79, doi:10.1007/978-3-211-92798-4_5.
Reviews for article
Add a Review
ДИСЦИПЛІНАРНЕ ПРОВАДЖЕННЯ ЩОДО СУДДІВ В УКРАЇНІ: АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
Марина Стефанчук
АНОТАЦІЯ
Вступ.
У роботі висвітлено деякі актуальні питання законодавства України у сфері дисциплінарного провадження щодо суддів. Особливу увагу приділено правовому регулюванню строків накладення дисциплінарних стягнень на суддів та стандартам доказування у дисциплінарному провадженні щодо суддів, а також передумовам і тенденціям, що зумовлюють їх формування. Це дослідження було здійснено, щоб надати відповіді на такі запитання: як обрані підходи до реформування Вищої ради правосуддя в Україні призвели до кризи дисциплінарної функції цього органу суддівського врядування? Які були передумови для накопичення великої кількості нерозглянутих дисциплінарних скарг на суддів та перевантаження дисциплінарного органу? Які законодавчі положення стосовно дисциплінарного провадження проти суддів потребують концептуального обґрунтування для того, щоб спростити процедуру? Чи встановлені законом строки притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності не суперечать критеріям розумного строку розгляду справи? Чи існує єдність у законодавчих підходах до встановлення таких строків для прокурорів та адвокатів як представників суміжних правових інституцій у системі українського правосуддя? Як змінилися підходи до формування стандарту доказування у дисциплінарних провадженнях щодо суддів та які чинники на це вплинули? Які тенденції розвитку законодавства стосовно дисциплінарного провадження щодо суддів? Чи сприятимуть вони досягненню мети спрощення процедур такого провадження, якщо гарантуватимуть розумні строки розгляду цих справ та забезпечать незалежність суду? Метою статті є концептуальне обґрунтування законодавчих підходів до дисциплінарного провадження щодо суддів в Україні, виявлення недоліків законодавства, що спричинили кризу дисциплінарної функції Вищої ради правосуддя, та внесення пропозицій щодо забезпечення високої ефективності діяльності цього правового інституту з урахуванням міжнародних стандартів і найкращих практик.
Методи.
Для досягнення зазначених цілей було застосовано загальнонаукові та спеціальні наукові методи дослідження. Концепція даної роботи підкріплена фундаментальними літературними джерелами, зокрема науковими працями, законодавчими актами, міжнародними конвенціями та судовою практикою. Відповідно до характеру проблеми, порушеної в цій статті, було використано науково-дослідні роботи, інформацію, аналітичні звіти та узагальнення практики відповідних авторитетних організацій. Методологічна база ґрунтується на таких методах, як аналіз, синтез та порівняння. Метод аналізу допоміг уважно вивчити відповідні законодавчі положення та судову практику, тоді як метод синтезу використовувався як частина порівняльних методів. Таким чином, для досягнення мети дослідження було проаналізовано українське законодавство щодо особливостей реформування Вищої ради правосуддя на даному етапі його розвитку та особливостей дисциплінарного провадження щодо суддів в Україні. Це дозволило окреслити підходи, що призводять до кризи дисциплінарної функції цього органу, виявити передумови накопичення великої кількості нерозглянутих дисциплінарних скарг на суддів, висвітлити положення законодавства у цій сфері, які потребують концептуального обґрунтування. Порівняльно-правовий аналіз дисциплінарних проваджень щодо суддів, прокурорів та адвокатів в Україні дозволив виявити відсутність єдиного концептуального підходу законодавця стосовно цього та наявність дискримінаційних ознак у дисциплінарних провадженнях щодо суддів. Правовий аналіз практики Європейського суду з прав людини, здійснений у межах дослідження, дозволяє зробити висновок про зміну правової позиції цього суду щодо застосування кримінально-процесуальних гарантій Конвенції до справ про дисциплінарну відповідальність суддів. У дослідженні висвітлено доктринальні підходи до формування правового поняття «стандарти доказування», узагальнення яких дозволило згрупувати їх за ознаками, що притаманні англо-американській та континентальній системам права. Правовий аналіз цих підходів дозволив виявити тенденцію розвитку законодавства стосовно дисциплінарного провадження щодо суддів, суперечливість якої полягає в тому, що в українському законодавстві відбувається зміщення підходу до стандарту доказування в бік розмежування цивільних і кримінальних справ, за зразком країн загального права, хоча загалом для континентальної системи права така диференціація не характерна. Використання новітніх емпіричних даних сприяло належній аргументації висновків автора. Наприклад, у дослідженні були використані матеріали Узагальнення практики розгляду Вищою радою правосуддя та її дисциплінарними органами дисциплінарних справ щодо суддів, правовий аналіз яких показав, що в дисциплінарних провадженнях щодо суддів задіюються різні стандарти доказування та немає чіткого законодавчого врегулювання. У дослідженні використано статистичні дані Вищої ради правосуддя, наведені у звіті «Про стан забезпечення незалежності суддів в Україні» за 2022 рік, а також в інформаційно-аналітичному звіті про діяльність цього органу у 2023 та 2024 роках станом на час проведення цього дослідження, які ілюструють кількісні показники та динаміку розгляду дисциплінарних скарг на суддів, що дало змогу перевірити гіпотезу про те, чи сприяють законодавчі норми досягненню розумних строків розгляду таких справ та забезпеченню гарантій незалежності суддів.
Результати та висновки.
Встановлено, що законодавче регулювання дисциплінарного провадження щодо суддів в Україні на сьогодні має низку недоліків, які спричинили так звану кризу дисциплінарного органу та накопичення залишених без розгляду дисциплінарних скарг на суддів. Було аргументовано, що чинне законодавство, у якому встановлено строки давності для накладення дисциплінарних стягнень на суддів, вимагає певного балансу для того, щоб забезпечити принцип невідворотності юридичної відповідальності, принципи правової визначеності та розумних строків. Встановлено, що сучасне правове регулювання дисциплінарного провадження щодо суддів вказує на зміну підходів до стандарту доказування в бік розмежування цивільних і кримінальних справ, що зумовлено, у тому числі, впливом прецедентної практики Європейського суду з прав людини. Наголошено на доцільності застосування стандарту «intime conviction» та найвищих стандартів процесуальних гарантій до суддів у дисциплінарному провадженні з погляду забезпечення незалежності суддів. Визначено перспективні тенденції розвитку законодавства щодо дисциплінарного провадження проти суддів у напрямі спрощення процедури з одночасним забезпеченням розумних строків розгляду таких справ, а також гарантій незалежності суддів на шляху до досягнення належного рівня доказування.
Ключові слова: дисциплінарне провадження щодо суддів, судочинство, дисциплінарні органи, доступ до правосуддя, правова визначеність, недоліки законодавства, строки накладення дисциплінарних стягнень на суддів, стандарт доказування.
Publication history
How to cite it?
-
Stefanchuk M, ‘Disciplinary Proceedings Against Judges in Ukraine: Current Issues of Legislation’ (2024) 7(3) Access to Justice in Eastern Europe 256-78 <https://doi.org/10.33327/AJEE-18-7.3-a000320>
