Assignments of Receivables in Civil and Commercial Matters Under the Laws of the Slovak Republic
Summary: 1. Introduction. – 2. Assignment of Receivables in Civil and Commercial Matters – Basic Legal Background. – 3. Receivables That Cannot Be Assigned. – 4. Legal Effects of the Assignment of a Receivable. – 5. Legal Status of the Debtor in the Event of Assignment of Receivable. – 6. Conclusions.
Abstract
Methods: The author uses traditional scientific methods: logical methods - the method of analysis, the method of synthesis, the method of analogy, the descriptive method, as well as comparative method. First, the descriptive method was used to familiarise the reader with the applicable statutory provisions governing assignments of receivables in civil and commercial matters in the Slovak Republic. Second, the author analyses specific provisions with regard to current developments and practical applications. Third, the author uses a comparative method in highlighting the practical needs that incentivise the modernisation of the current legislation in light of recent developments, especially the upcoming adoption of the UNIDROIT Model Law on Factoring.
Results and Conclusions: The Slovak regime for absolute assignments of receivables is governed by the Civil Code, which also applies to assignments in commercial transactions. The Code also recognises a security assignment of receivable. The pledge law reform in 2002 introduced a registration system for pledges of receivables. Special laws continue to govern specific types of receivables. Case law has addressed several aspects of transfers of receivables, particularly in insolvency. However, no statutory provision provides a priority rule among the statutorily-recognised types of transfers. Several other aspects have been clarified in case law. For instance, the Supreme Court of Slovakia defined a description standard for future receivables, which must be identified by the name of the transferor, debtor, and a category, such as a receivable arising from the following contract. The degree of specificity is driven by doctrinal considerations rather than the needs of practice. Several important practical aspects are neither grounded in a statutory foundation nor case law. One example is the lack of recognition of transfers of partial interests in a receivable, a practice that is common in the Slovak market. The law recognises and enforces an anti-assignment clause that would make a transfer ineffective. However, such a clause would be ineffective in the insolvency of the transferor, so the insolvency estate would include the receivable. In this aspect, Slovak law falls short of the international standards that override the effect of anti-assignment clauses.
About Authors
Scholarly assistant at the Department of International, European Law and Legal Communication, Matej Bel University, Banská Bystrica, Slovak Republic
https://orcid.org/0000-0002-5009-9593
Author, solely responsible for writing and research. Competing interests: Any competing interests were included. Disclaimer: The author declares that his opinion and views expressed in this manuscript are free of any impact of any organizations. Translation: The content of this article was translated with the participation of third parties under the authors’ supervision.
Managing editor – Mg Polina Siedova. English Editor – Dr Sarah White.
Copyright: © 2023 Miloš Levrinc. This is an open access article distributed under the terms of the Creative Commons Attribution License, (CC BY 4.0), which permits unrestricted use, distribution, and reproduction in any medium, provided the original author and source are credited.
References
1. Bazinas SV, ‘Key Policy Issues of the United Nations Convention on the Assignment of Receivables in International Trade’ (2003) 11 Tulane Journal of International and Comparative Law 275.
2. Bazinas SV, ‘The Desirability and Feasibility of Another Uniform Law on Factoring’ (2020) 35 (7) Butterworths Journal of International Banking and Financial Law 467.
3. Bazinas SV, ‘The United Nations Convention on the Assignment of Receivables in International Trade: Insolvency Aspects’ (2004) 13 (3) International Insolvency Review 155, doi: 10.1002/iir.119.
4. Castellano GG and Dubovec M, ‘Global Regulatory Standards and Secured Transactions Law Reforms: At the Crossroad Between Access to Credit and Financial Stability’ (2018) 41 (3) Fordham International Law Journal 531.
5. Fekete I, Občiansky zákonník: Veľký komentár, d 2 (§ 460 – § 880) (Eurokodex 2011).
6. Ferrari F, ‘The International Sphere of Application of the 1988 Ottawa Convention on International Factoring’ (1997) 31 (1) The International Lawyer 41.
7. Ferrari F, ‘The UNCITRAL Draft Convention on Assignment in Receivables Financing: Applicability, General Provisions and the Conflict of Conventions’ (2000) 1 (1) Melbourne Journal of International Law 1, doi: 10.3316/agispt.20012926.
8. Heinze C and Warmuth CJ, ‘The Law Applicable to Proprietary Effects of Assignment and its Interplay with Insolvency’ (2017) 22 (4) Uniform Law Review 808, doi: 10.1093/ulr/unx039.
9. Hoffman C, ‘FCI Releases World Factoring Statistics, Reports Largest Volume Increase in Over Two Decades’ (Trade Finance Global, 20 May 2022) <https://www.tradefinanceglobal.com/wire/fci-releases-world-factoring-statistics-reports-largest-volume-increase-in-over-two-decades> accessed 17 February 2023.
10. Klapper L, ‘The Role of Factoring for Financing Small and Medium Enterprises’ (2006) 30 (11) Journal of Banking & Business 3111, doi: 10.1016/j.jbankfin.2006.05.001.
11. Krajčo J, Občiansky zákonník pre prax (komentár): Judikatúra NS SR, NS ČR, ESD, ESĽP (Urounion 2015).
12. Levrinc M, ‘Voľba práva v medzinárodnom práve súkromnom’ (The Rule of Law and Its Place in International Law: Bratislava legal forum 2020, Comenius University in Bratislava, Faculty of Law, 6-7 February 2020) 61.
13. Mooney CW, ‘Choice-of-Law Rules for Secured Transactions: An Interest-Based and Modern Principles-based Framework for Assessment’ (2017) 22 (4) Uniform Law Review 842, doi: 10.1093/ulr/unx054.
14. Števček M and others, Občiansky Zákonník: Komentár, d 2 (§ 451 – § 880) (CH Beck 2015).
15. Walsh C, ‘The Law Applicable to Third-Party Effects of an Assignment of Receivables: Whither the EU?’ (2018) 22 (4) Uniform Law Review 781, doi: 10.1093/ulr/unx050.
Reviews for article
Add a Review
Мілош Леврінц
АНОТАЦІЯ
Передумови. Дебіторська заборгованість відіграє дедалі важливішу роль,
особливо у фінансуванні малого та середнього бізнесу. Це було визнано
багатьма міжнародними організаціями, включно з UNIDROIT, яка планує
ухвалити Типовий закон про факторинг у 2023 році. Метою Типового закону
є заохочення держав модернізувати свої правові рамки для абсолютних і
гарантійних поступок, а також застав дебіторської заборгованості. ЄС
намагався знайти спільну мову щодо положення про право, застосовне до
передачі прав, яке ґрунтувалося б на Регламенті «Рим I». Сучасний режим
дебіторської заборгованості базується на кількох головних базових блоках,
які включають можливість описувати дебіторську заборгованість
узагальнено, досягнення чинності щодо третьої сторони шляхом реєстрації та
передбачувані правила пріоритету. Значна частина закону про переуступку
має договірний характер, що відповідає автономії сторін. Автономія сторін у
сфері договірних зобов’язань є визнаним інститутом відповідно до
національного матеріального права правопорядку Словацької Республіки.
У деяких аспектах правовий режим Словаччини виграв би від модернізації,
наприклад, у частині вимоги про реєстрацію всіх типів поступок і застав, що
полегшує визначення пріоритетів. У дослідженні розглянуто законодавство,
яке регулює відступлення дебіторської заборгованості у цивільних і
комерційних справах у Словацькій Республіці. Автор не лише аналізує
статутне право, а й робить огляд відповідної судової практики, яка заповнює
прогалини в законодавстві.
Методи. Застосовано традиційні наукові методи: логічні методи — метод
аналізу, метод синтезу, метод аналогії, описовий метод, а також порівняльний
метод. По-перше, описовий метод використовувався для ознайомлення читача
з чинними законодавчими положеннями, що регулюють відступлення
дебіторської заборгованості у цивільних і комерційних справах у Словацькій
Республіці. По-друге, автор аналізує конкретні положення з урахуванням
сучасних розробок і практичного застосування. По-третє, автор використовує
порівняльний метод для висвітлення практичних потреб, які стимулюють
модернізацію чинного законодавства у світлі останніх подій, особливо
майбутнього прийняття Модельного закону УНІДРУА про факторинг.
Результати та висновки. Словацький режим абсолютного відступлення
дебіторської заборгованості регулюється Цивільним кодексом, який також
застосовується до відступлення в комерційних операціях. Кодекс також
визнає відступлення забезпечення дебіторської заборгованості. Реформа
закону про заставу у 2002 році запровадила систему реєстрації застав
дебіторської заборгованості. Особливі закони продовжують регулювати
окремі види дебіторської заборгованості. Прецедентне право стосується
кількох аспектів передачі дебіторської заборгованості, зокрема у справі про
неплатоспроможність. Однак жодне законодавче положення не передбачає
правила пріоритету серед законодавчо визнаних типів переказів. У судовій
практиці було з’ясовано кілька інших аспектів. Наприклад, Верховний суд
Словаччини визначив стандарт опису майбутньої дебіторської заборгованості,
яка має бути ідентифікована за найменуванням особи, яка передає, боржника
та категорією, як-от дебіторська заборгованість, що виникає з наступного
контракту. Ступінь конкретності визначається радше доктринальними
міркуваннями, ніж потребами практики. Кілька важливих практичних
аспектів не ґрунтуються ні на законодавчій основі, ні на прецедентному праві.
Одним із прикладів є відсутність визнання відступу часткових інтересів у
дебіторській заборгованості — практика, поширена на словацькому ринку.
Закон визнає та забезпечує виконання застереження про передачу, яке зробить
передачу неефективною. Однак таке положення було б неефективним у
випадку неплатоспроможності особи, що передає, тому маса у справі про
банкрутство включала б дебіторську заборгованість. У цьому аспекті
словацьке законодавство не відповідає міжнародним стандартам, які
перекривають дію положень про заборону переуступки. З моменту
реформування закону про заставу понад два десятиліття тому жодних
законодавчих змін щодо передачі прав вимоги не було внесено. Тлумачення
наявної системи судами посилює невизначеність. Відсутність визначеності та
передбачуваності в законодавчій базі, яка не відповідає міжнародним
стандартам, є вагомою причиною для розгляду питання про її реформування.
Publication history
- Submitted on 11 Dec 2023 / Revised 1st 17 Feb 2023 / Revised 2nd 09 Mar 2023 /
Approved 15 Mar 2023 / Published: 15 May 2023
How to cite it?
-
Miloš Levrinc ‘Assignments of Receivables in Civil and Commercial Matters Under the Laws of the Slovak Republic’ 2023 2 (19) Access to Justice in Eastern Europe 122-134. https://doi.org/10.33327/AJEE-18-6.2-a000223
