PREEMPTIVE SELF-DEFENCE IN PUBLIC INTERNATIONAL LAW: AN ANALYSIS THROUGH THE LENS OF INTERNATIONAL COURT OF JUSTICE JURISPRUDENCE
1. Introduction. – 2. Methodology. – 3. The Right to Self-Defence: Article 51 of the UN Charter. – 4. Constraints/Limitations of the Right to Self-Defence. – 5. Concepts and Types of Anticipatory Self-Defence. – 6. Principles and Constituents of an Armed Attack Under International Law on Self-Defence. – 7. Proactive Self-Defence against Terrorism in International Law. – 8. Justifications for Proactive Self-Defence. – 9. Conclusions.
Background:
The right to self-defence is one of the fundamental principles of international law, explicitly sanctioned by Article 51 of the Charter of the United Nations. However, the practice of this right, especially on anticipatory or preemptive force, continues to be a contentious issue. Thus, it is questionable to what extent and under what circumstances selfdefence can be applied when dealing with non-state actors and potential threats in the future. This paper seeks to address these worrying issues through primary historical references and legal systems focusing on the guidelines of necessity and proportionality measures.
Methods:
This study systematically analyses case law, international treaties, and the United Nations Charter 51 to explore how self-defence is perceived in different contexts. It also uses a comparative legal research method, informed by the International Court of Justice (ICJ) decision and subsequent literature. Cases like Nicaragua v. United States, the Iranian Oil Platforms case, and those involving Israel, the United States, and the United Kingdom were consulted to understand the issues of necessity, proportionality, and preventive self-defence. By adopting a case analysis method, this research explores the preliminary concept of self-defence in the legal system of public international law regarding the state practice and as interpreted by the International Court of Justice. The choice of examples, such as the conflict in Ukraine and the armed aggression of Russia and Turkey, Syria, and Iraq, was planned and chosen based on their significance in modern international law. Secondary data sourced from scholarly articles and legal publications complemented this study.
Results and Conclusions:
According to the data, the right to self-defence is the most significant and one of the most contentious issues in international law. For instance, events like the Six-Day War of 1967 demonstrate how states leverage self-defence purposes to carry out military actions. However, findings made by the International Court of Justice in cases such as Nicaragua v. United States emphasise and uphold the principle of proportionality and reasonability in self-defence arguments. Anticipatory self-defence is still debated, with the Caroline case for defining particular conditions under which anticipatory self-defence is permissible. However, preemptive self-defence continues to spark debate in public international law, with considerable theoretical and practical implications. Russia’s invasion of Ukraine and the tensions between Turkey, Syria, and Iraq contribute to the relativity of the issue in today’s politics and law. For example, the Russian-Ukraine War illustrates adjustments that come with embracing old self-defence theories when the global security environment is metamorphosing. It has brought to the foreground issues related to aggression, deterrence, and the legal use of force in dealing with threats that are perceived to be existential. This case allows for consideration of the role played by the ICJ in establishing the parameters of state conduct, as well as an analysis of the realities of legitimate force. Similarly, the conflicts involving Turkey, Syria, and Iraq show there is a modern trend of utilising anticipatory self-defence as a justification for military actions against non-state actors. They are significant in illustrating how states can maintain their security and simultaneously recognise and uphold the sovereignty of other nations. Additionally, the determination by the ICJ of any such claims assists in understanding the evolving legal regime for these processes. The analysis shows that Article 51 outlines the formal possibility of employing force in self-defence, but at the same time, the interpretation of the given article is often questionable. The international community still faces many challenges defining the differences between preemptive and preventive strikes. The proposal is that nations must be careful while employing self-defence and ensure that what they do is reasonable and necessary concerning the threat. In addition, the United Nations Security Council should actively resolve disputes to reduce the risk of the self-defence doctrine's misuse.
Abstract
The right to self-defence is one of the fundamental principles of international law, explicitly sanctioned by Article 51 of the Charter of the United Nations. However, the practice of this right, especially on anticipatory or preemptive force, continues to be a contentious issue. Thus, it is questionable to what extent and under what circumstances selfdefence can be applied when dealing with non-state actors and potential threats in the future. This paper seeks to address these worrying issues through primary historical references and legal systems focusing on the guidelines of necessity and proportionality measures.
Methods:
This study systematically analyses case law, international treaties, and the United Nations Charter 51 to explore how self-defence is perceived in different contexts. It also uses a comparative legal research method, informed by the International Court of Justice (ICJ) decision and subsequent literature. Cases like Nicaragua v. United States, the Iranian Oil Platforms case, and those involving Israel, the United States, and the United Kingdom were consulted to understand the issues of necessity, proportionality, and preventive self-defence. By adopting a case analysis method, this research explores the preliminary concept of self-defence in the legal system of public international law regarding the state practice and as interpreted by the International Court of Justice. The choice of examples, such as the conflict in Ukraine and the armed aggression of Russia and Turkey, Syria, and Iraq, was planned and chosen based on their significance in modern international law. Secondary data sourced from scholarly articles and legal publications complemented this study.
Results and Conclusions:
According to the data, the right to self-defence is the most significant and one of the most contentious issues in international law. For instance, events like the Six-Day War of 1967 demonstrate how states leverage self-defence purposes to carry out military actions. However, findings made by the International Court of Justice in cases such as Nicaragua v. United States emphasise and uphold the principle of proportionality and reasonability in self-defence arguments. Anticipatory self-defence is still debated, with the Caroline case for defining particular conditions under which anticipatory self-defence is permissible. However, preemptive self-defence continues to spark debate in public international law, with considerable theoretical and practical implications. Russia’s invasion of Ukraine and the tensions between Turkey, Syria, and Iraq contribute to the relativity of the issue in today’s politics and law. For example, the Russian-Ukraine War illustrates adjustments that come with embracing old self-defence theories when the global security environment is metamorphosing. It has brought to the foreground issues related to aggression, deterrence, and the legal use of force in dealing with threats that are perceived to be existential. This case allows for consideration of the role played by the ICJ in establishing the parameters of state conduct, as well as an analysis of the realities of legitimate force. Similarly, the conflicts involving Turkey, Syria, and Iraq show there is a modern trend of utilising anticipatory self-defence as a justification for military actions against non-state actors. They are significant in illustrating how states can maintain their security and simultaneously recognise and uphold the sovereignty of other nations. Additionally, the determination by the ICJ of any such claims assists in understanding the evolving legal regime for these processes. The analysis shows that Article 51 outlines the formal possibility of employing force in self-defence, but at the same time, the interpretation of the given article is often questionable. The international community still faces many challenges defining the differences between preemptive and preventive strikes. The proposal is that nations must be careful while employing self-defence and ensure that what they do is reasonable and necessary concerning the threat. In addition, the United Nations Security Council should actively resolve disputes to reduce the risk of the self-defence doctrine's misuse.
About Authors
PhD (Law), Associate Professor, Public Law, University of Sharjah, Sharjah, United Arab Emirates
zzaid@sharjah.ac.ae
https://orcid.org/0000-0001-7003-3447
Corresponding author, responsible for the conceptualization, methodology, writing – original draft and data collection.
Competing interests: No competing interests were disclosed. Disclaimer: The author declares that his opinion and views expressed in this manuscript are free of any impact of any organizations.
Copyright: © 2025 Zaid Ali Elgawari. This is an open access article distributed under the terms of the Creative Commons Attribution License, (CC BY 4.0), which permits unrestricted use, distribution, and reproduction in any medium, provided the original author and source are credited.
References
2. Alexander A and Sarkar S, ‘Shifting Interpretation in International Court of Justice’s Decision in the Islamic Republic of Iran v United States of America: A Deliberate Step?’ (2022) 43(1) Liverpool Law Review 97, doi:10.1007/s10991-021-09292-1.
3. Asiimwe S, ‘Analysis of Public International Law Case Concerning Military and Paramilitary Activities in and Against Nicaragua (Nicaragua v United States of America, International)’ (SSRN, 23 February 2024) doi:10.2139/ssrn.4736798.
4. Beer Y, ‘Regulating Armed Reprisals: Revisiting the Scope of Lawful Self-Defense’ (2021) 59(1) Columbia Journal of Transnational Law 117.
5. Bethlehem D, ‘Self-Defense Against an Imminent or Actual Armed Attack by Nonstate Actors’ (2012) 106(4) American Journal of International Law 770, doi:10.5305/ amerjintelaw.106.4.0769.
6. Bourgeois H and Labuda PI, ‘When May UN Peacekeepers Use Lethal Force to Protect Civilians? Reconciling Threats to Civilians, Imminence, and the Right to Life’ (2023) 28(1) Journal of Conflict and Security Law 1, doi:10.1093/jcsl/krac027.
7. Buchwald TF, ‘The Use of Force against “Rogue States”’ (2019) 51(1) Case Western Reserve Journal of International Law 177.
8. Durmuş E, ‘A Typology of Local Governments’ Engagement with Human Rights: Legal Pluralist Contributions to International Law and Human Rights’ (2020) 38(1) Netherlands Quarterly of Human Rights 30, doi:10.1177/0924051920903241.
9. Florea D, ‘The Right to Individual or Collective Self-Defense. Preventive Attack according to the Provisions of the UN Charter’ (2021) 16(3-4) Jurnalul de Studii Juridice 15, doi:10.18662/jls/16.3-4/89.
10. Gilder A, ‘The Effect of ‘Stabilization’ In the Mandates and Practice of UN Peace Operations’ (2019) 66(1) Netherlands International Law Review 47, doi:10.25212/lfu.qzj.3.1.42.
11. Himes A and Kim BJ, ‘Self-Defense on Behalf of Non-State Actors’ (2021) 43(1) University of Pennsylvania Journal of International Law 241.
12. Iqbal N, ‘Lawfully Exercising the Right to Self-Defence under Article 51 of the UN Charter to Recover Occupied Territory’ (Diplomacy, Law, and Policy Forum, 15 April 2023)
Reviews for article
Add a Review
Вступ.
Право на самозахист є одним із основоположних принципів міжнародного права, безпосередньо закріпленим у статті 51 Статуту Організації Об’єднаних Націй. Проте застосування цього права, особливо щодо превентивної сили, і надалі є спірним питанням. Таким чином, залишається сумнівним, якою мірою та за яких обставин можна застосовувати самозахист, коли маємо справу з недержавними суб’єктами та потенційними загрозами в майбутньому. Ця стаття намагається вирішити ці проблемні питання за допомогою первинних історичних посилань і правових систем, зосереджених на вказівках щодо необхідності та заходів пропорційності.
Методи.
У цій роботі систематично аналізується прецедентне право, міжнародні договори та стаття 51 Статуту ООН, щоб дослідити, як самозахист сприймається в різних контекстах. Також використовується порівняльно-правовий метод дослідження, який ґрунтується на рішенні Міжнародного суду ООН (ICJ) і зазначеній літературі. Для розуміння питань необхідності, пропорційності та превентивного самозахисту було проаналізовано такі справи, як Нікарагуа проти Сполучених Штатів Америки, справа про іранські нафтові платформи та ті, що стосуються Ізраїлю, США і Сполученого Королівства. За допомогою методу аналізу конкретних справ було досліджено попередню концепцію самозахисту в правовій системі міжнародного публічного права щодо практики держав та її тлумачення Міжнародним Судом ООН. Вибір прикладів, таких як конфлікт в Україні та збройна агресія Росії та Туреччини, Сирії та Іраку, був спланований і обраний з огляду на значення в сучасному міжнародному праві. Вторинні дані, отримані з наукових статей і юридичних публікацій, доповнили це дослідження.
Результати та висновки.
Згідно з отриманими даними, питання права на самозахист є найважливішим і одним із найбільш дискусійних у міжнародному праві. Наприклад, такі події, як Шестиденна війна 1967 року, демонструють, як держави використовують право на самозахист для проведення військових дій. Однак висновки, зроблені Міжнародним судом ООН у таких справах, як Нікарагуа проти Сполучених Штатів Америки, підкреслюють і підтримують принцип пропорційності та обґрунтованості щодо питання самозахисту. Превентивний самозахист все ще обговорюється, у випадку Керолайн щодо визначення конкретних умов, за яких він є допустимим. Проте превентивний самозахист продовжує викликати дискусію в міжнародному публічному праві, що має значні теоретичні та практичні наслідки. Вторгнення Росії в Україну та напруженість між Туреччиною, Сирією та Іраком сприяють умовності цього питання в сучасній політиці та праві. Наприклад, російсько-українська війна ілюструє необхідність коректив, яка виникає із прийняттям старих теорій самозахисту, коли глобальне середовище безпеки зазнає метаморфоз. Це зумовило появу на першому плані питання, пов'язані з агресією, стримуванням і законним застосуванням сили у боротьбі із загрозами, які сприймаються як екзистенційні. Ця справа дозволяє розглянути роль, яку відіграє Міжнародний суд у встановленні параметрів поведінки держави, а також проаналізувати реалії законної сили. Так само конфлікти за участю Туреччини, Сирії та Іраку показують, що існує сучасна тенденція використання превентивного самозахисту як виправдання військових дій проти недержавних «гравців». Вони є важливими для ілюстрації того, як держави можуть сприяти своїй безпеці та водночас визнавати та підтримувати суверенітет інших націй. Крім того, рішення Міжнародного суду ООН щодо таких позовів допомагають зрозуміти еволюцію правового режиму цих процесів. Аналіз показує, що стаття 51 окреслює формальну можливість застосування сили для необхідної оборони, але в той же час тлумачення цієї статті часто викликає сумніви. Міжнародне співтовариство все ще стикається з багатьма викликами, що визначають відмінності між застережними та превентивними ударами. Пропозиція полягає в тому, що країни повинні бути обережними, застосовуючи засоби самозахисту, і переконатися, що те, що вони роблять, є розумним і необхідним щодо загрози. Крім того, Рада Безпеки ООН повинна активно вирішувати суперечки, щоб зменшити ризик неправильного використання доктрини самозахисту.
Keywords
- proactive, self-defence, anticipatory, international law, preventive, imminence, armed attack, constraints, Article 51, UN Charter, Security Council and International Court of Justice.
Publication history
-
Date of submission: 10 Oct 2024
Date of acceptance: 28 Nov 2024
Date of Online First publication: 16 Dec 2024
Whether the manuscript was fast tracked? - No
Number of reviewer report submitted in first round: 2 reports
Number of revision rounds: 1 round, revised version submitted 15 Nov 2024
Technical tools were used in the editorial process:
Plagiarism checks - Turnitin from iThenticate https://www.turnitin.com/products/ithenticate/
Scholastica for Peer Review https://scholasticahq.com/law-reviews
How to cite it?
- Elgawari ZA, ‘Preemptive Self-Defense in Public International Law: An Analysis Through the Lens of International Court of Justice Jurisprudence’ (2025) 8(1) Access to Justice in Eastern Europe 85-114 <https://doi.org/10.33327/AJEE-18-8.1-a000106>
