Abstract

About Authors

References

1.      Campanelli D, 'The United Nations Compensation Commission (UNCC): Reflections on its Judicial Character' (2011) 4(1) Leiden Journal of International Law 107. doi:10.1163/1571803053498871

2.      Crawford J, Brownlie’s Principles of Public International Law (9th edn, OUP 2019)

3.      Englard I, Corrective and Distributive Justice: From Aristotle to Modern Times (OUP 2009)

4.      Fabrichnaya E and Faulconbridge G, ‘What and Where are Russia’s $300 Billion in Reserves Frozen in the West?’ (Reuters, 28 December 2023)

5.      Faiola A and Bennett D, ‘In the Ukraine War, a Battle for the Nation’s Mineral and Energy Wealth’ The Washington Post (Washington, 10 August 2022) 

6.      Fox H and Webb P, The Law of State Immunity (3rd edn, OUP 2015).

7.      Karnaukh B, ‘Territorial Tort Exception? The Ukrainian Supreme Court Held that the Russian Federation Could Not Plead Immunity with regard to Tort Claims Brought by the Victims of the Russia-Ukraine War’ (2022) 5(3) Access to Justice in Eastern Europe 165. doi:10.33327/AJEE-18-5.2-n000321

8.      Lillich R (ed), The United Nations Compensation Commission (Brill 1995). doi:10.1163/9789004636682

9.      Loth M, ‘Corrective and Distributive Justice in Tort Law: On the Restoration of Autonomy and a Minimal Level of Protection of the Victim’ (2015) 22(6) Maastricht Journal of European and Comparative Law 788

10.   McGovern F, 'Dispute Systems Design: The United Nations Compensation Commission' (2009) 14(171) Harvard Negotiation Law Review 171

11.   Slavny A, Wrongs, Harms, and Compensation (OUP 2023)

12.   Wood M, 'Immunity from Jurisdiction and Immunity from Measures of Constraint' in O'Keefe R and Tams CJ (eds), The United Nations Convention on Jurisdictional Immunities of States and Their Property: A Commentary (Oxford Commentaries on International Law, Oxford Law Pro 2013) 13. doi:10.1093/law/9780199601837.003.0002

Reviews for article

АНОТАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

Тематичне дослідження

ЧИ МОЖЕ ДЕЛІКТНЕ ПРАВО ВПОРАТИСЯ З ВІЙНОЮ? РОЗДУМИ ПРО ПРИВАТНІ СУДОВІ ПОЗОВИ ЩОДО ВІДШКОДУВАННЯ ЗБИТКІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ З ВІЙНОЮ В УКРАЇНІ

Богдан Карнаух

АНОТАЦІЯ

Вступ. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну спричинило значні руйнування та величезну шкоду цивільному населенню, що спонукало фізичних та юридичних осіб домагатися компенсації через пред’явлення деліктних позовів. У звязку з цим постає нагальне питання: чи може деліктне право стати ефективним механізмом залагодження збитків, пов'язаних з війною? Хоча міжнародне право підтверджує зобов'язання відшкодовувати збитки за міжнародно-протиправні дії, постраждалі часто стикаються зі значними правовими та практичними перешкодами, коли звертаються за відшкодуванням до національних судів. У цьому дослідженні на прикладі судової практики українських судів розглядається питання, чи можуть приватні деліктні позови бути дієвим засобом відшкодування збитків жертвам війни.

Методи. У цій статті використовується сутнісна доктринальна методологія, що ґрунтується на аналізі судової практики. У ній розглянуто широкий спектр рішень українських судів, що стосуються деліктних позовів, поданих фізичними особами як проти Російської Федерації, так і проти України. У дослідженні проводиться розмежування між позовами, що були подані відповідно до конкретних законодавчих положень, таких як Закон України «Про боротьбу з тероризмом», та тими, що ґрунтуються на загальних принципах деліктного права. У роботі також простежується розвиток підходів щодо юрисдикційного імунітету Росії та досліджуються питання, пов'язані з процесуальною справедливістю, обґрунтованістю позовних вимог та виконанням судових рішень.

Результати та висновки. Аналіз показує, що приватні позови про деліктні справи виявилися здебільшого неефективними на практиці та концептуально непридатними для позовів, пов'язаних з війною. Хоча нещодавні рішення скасували юрисдикційний імунітет Росії, все ж залишаються серйозні проблеми: рішення судів не виконуються, стандарти доказування застосовуються непослідовно, а індивідуальні судові позови не забезпечують справедливого розподілу обмежених ресурсів. Крім того, позови проти України – як ті, що засновані на спеціальному законі, так і ті, що засновані на загальних принципах деліктного права – також дали обмежені результати через прогалини в законодавстві та відсутність ефективних механізмів забезпечення виконання. У дослідженні було зроблено висновок, що приватні деліктні позови, хоча й мають символічне значення, не можуть служити дієвим засобом для післявоєнного правосуддя. Натомість, централізований механізм відшкодування, такий як новий Міжнародний компенсаційний механізм, пропонує більш справедливу та ефективну модель розподілу відшкодування відповідно до принципів розподільчої справедливості.

Ключові слова: збитки, пов'язані з війною, деліктне право, відшкодування збитків, російсько-українська війна, юрисдикційний імунітет, право на справедливий суд, доступ до правосуддя.