AJEE Collection of Articles in Ukrainian

AJEE Collection of Articles in Ukrainian

Ukrainian versions of our articles are available on the web site of Access to Justice in Eastern Europe! 

We are proud to be Ukrainian journal! 

Let us announce that all the abstracts are available in Ukrainian on our website and selected articles, published in AJEE, are accompanied by their Ukrainian versions for broader dissemination among Ukrainian audiences and facilitate relevant research! 

Please find here more

Українські версії наших статей доступні на сайті!

Ми пишаємося тим, що ми - український журнал!

Раді повідомити, що анотації статей доступні українською мовою на нашому веб-сайті, а вибрані статті, опубліковані в журналі, супроводжуються україномовними версіями для поширення серед української аудиторії та сприяння актуальним дослідженням!

Більше нижче

Note from the Field 

Access to Justice Amid War in Ukraine Gateway 

Кримінально-правова оцінка колабораціонізму: зміна поглядів у зв’язку з військовою агресією РФ проти України 

Наталія Антонюк, 

суддя Верховного Суду України, кандидат юридичних наук, доцент 

Динаміка внесення змін до Кримінального кодексу України від початку війни свідчить, що кримінальний закон не був достатньо готовий до застосування в умовах війни. Передусім йдеться про те, що низку діянь, що є суспільно небезпечними, взагалі не було виокремлено як злочинні. Деякі вже існуючі статті потребували нагальних змін, щоб диференціювати кримінальну відповідальність. 

Ця стаття ґрунтується на використанні порівняльного, історичного та статистичних методів, що лежать в основі доведення підстав для криміналізації або диференціації діянь з огляду на воєнний стан, спричинений війною Російської Федерації проти України. 

Зважаючи на проведене дослідження, слід констатувати, що колабораційна діяльність має високий рівень суспільної небезпечності, а тому її необхідно криміналізувати. Суворість покарань за такі дії залежить від типу колабораціонізму. Науковці та правозастосовники, аналізуючи український досвід і зміни до кримінального законодавства у зв’язку із війною, повинні чітко окреслити кримінально каране коло діянь, які є державною зрадою, і дослідити, чи немає суспільно небезпечних діянь, що вочевидь шкодять національній безпеці, проте залишаються поза межами державної зради. 

Read more the Ukrainian version

Територіальний деліктний виняток?
Український Верховний Суд ухвалив, що Російська Федерація не може посилатися на імунітет щодо позовів, які пред’являються жертвами російсько-української війни 

Богдан Карнаух, 

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивільного права No1, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Україна 

Юрисдикційний імунітет держави означає, що одна держава не може бути притягнута як відповідач у справі, яку розглядає суд іншої держави. В Україні правило про імунітет іноземних держав передбачено статтею 79 Закону України «Про міжнародне приватне право». До 14 квітня 2022 року український Верховний Суд суворо додержувався приписів відповідної статті і визнавав за Російською Федерацією ( далі – РФ) імунітет у справах за позовами українських громадян про відшкодування шкоди, завданої вторгненням, яке почалося у 2014 році. Та невдовзі потому як 24 лютого 2022 року російська агресія проти України перейшла в нову фазу – фазу повномасштабної війни – Верховний Суд таки змінив свою думку. 

Публікація присвячена постанові Верховного Суду від 14 квітня 2022 року у справі No 308/9708/19, де Суд ухвалив, що РФ не може посилатися на імунітет щодо позовів, які пред’являються жертвами російсько-української війни. Цей висновок спирається на правило про територіальний деліктний виняток, закріплене у двох міжнародних конвенціях – Європейській конвенції про імунітет держав (Базель, 16 травня 1972 року) та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності. Хоча жодна із двох конвенцій не була ратифікована ні Україною, ні РФ, Суд ухвалив, що ці конвенції відображають загальну тенденцію до обмеження юрисдикційного імунітету держав у міжнародному праві. 

Обґрунтування, наведене Верховним Судом, аналізується у статті шляхом ретельного вивчення джерел, на які Суд посилається, а також через розгляд присуду на тлі широкого контексту юриспруденції Міжнародного Суду ООН і Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). 

Зроблено висновок, що те, що насправді використав український Верховний Суд, – це не територіальний деліктний виняток, а радше «права людини/jus cogens-виняток». По-друге, справа перед Верховним Судом українським відмінна від тих, що розглядалися Міжнародним Судом ООН і ЄСПЛ, і в яких було постановлено, що незважаючи на кричущі порушення прав людини держава, одначе, повинна користуватися імунітетом. На відміну від цих справ, українська справа розглядалась безпосередньо під час війни, коли ще не укладено жодних угод про репарації, і легітимна мета «забезпечення взаємоввічливості й добрих відносин», будучи цілковито знівельованою, вже більше не може виправдовувати обмеження прав позивачів на доступ до суду. 

Read more the Ukrainian version

МЕХАНІЗМИ ПРИТЯГНЕННЯ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ ВНАСЛІДОК ВТОРГНЕННЯ РОСІЇ В УКРАЇНУ В ЛЮТОМУ 2022 РОКУ: ВИДИ, ХРОНІКА ПЕРШИХ КРОКІВ, ПРОБЛЕМИ 

Калужна Оксана, 

доцентка кафедри кримінального процесу і криміналістики, адвокатка, Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна 

Шуневич Катерина, 

асистентка кафедри кримінального процесу і криміналістики, аспірантка, Львівський національний університет імені Івана Франка,

Українські правоохоронні органи розслідують більш як 18 000 воєнних злочинів та злочинів агресії, з них 18 177 – порушення законів та звичаїв ведення війни, понад 5 000 вбивств та 6 000 поранень цивільних, близько 23 000 руйнувань об’єктів цивільної інфраструктури. Цифри наведені без врахування окупованих територій та місць активних бойових дій і зростають щодня. Воєнні злочини є одним із видів міжнародних злочинів поряд із злочином агресії, злочинами проти людяності та геноцидом, які Росія теж вчиняє в Україні, проте у назві статті термін «воєнні злочини» вжито умовно в об’єднальному контексті для лапідарності та акцентуації на їх найбільшій  питомій вазі. 

У статті окреслено коло воєнних злочинів, вказано на їх несистематизованість через нератифікацію Україною Римського статуту, що істотно ускладнює практикам роботу з кваліфікації; охарактеризовано механізми притягнення до відповідальності військових, офіцерів, посадових осіб Росії: а) МКС, б) ad hoc трибунал, в) ЄСПЛ, г) у рамках національних судових систем за принципом універсальної юрисдикції, д) у кримінальному судочинстві України, е) еклектичні форми співпраці органів юстиції України з іноземними та міжнародними партнерами; а також зафіксовано хронологію перших кроків по кожному з них. Зауважено раціональність створення спеціального міжнародного трибуналу ad hoc з огляду на тривалість проваджень у МКС, його навантаження та нестачу фінансування; непоширення юрисдикції МКС на злочин агресії через нератифікацію Україною Римського Статуту; забезпечення вимоги безсторонності суду в очах міжнародної спільноти. 

Звернуто увагу українського законодавця на необхідність налагодити ергономіку й логістику використання у кримінальних провадженнях в Україні про воєнні злочини висновків іноземних судових експертів шляхом доповнень до КПК про порядок їх легалізації та перевірки як джерел доказів. 

Методологія статті включає використання логічних, історичного, статистичного, порівняльно-правового, системно-структурного методів. Інформаційну базу склали міжнародно-правові акти, законодавство, офіційні ресурси органів влади й міжнародних інституцій, інші відкриті дані. 

Read more the Ukrainian version

ЗАСТОСУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА У БОРОТЬБІ ІЗ ВНУТРІШНІМИ ЗАГРОЗАМИ НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ В УМОВАХ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ 

Олег Ільницький, 

кандидат юридичних наук, доцент кафедри адміністративного та фінансового права, Львівський національний університет імені Івана Франка, м. Львів, Україна

Судовий контроль та авторизація застосування державного примусу чи іншого втручання у сферу приватноправового інтересу є універсальним стандартом побудови політико-правової системи на принципах верховенства права. Для отримання достовірних та обґрунтованих висновків було використано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, за допомогою яких опрацьовано результати теоретичних досліджень з проблем здійснення адміністративного судочинства в Україні, матеріали юридичної практики у формі висновків міжнародних правозахисних установ та українських судів. Установлено, що запроваджені зміни нормативно-правового регулювання судової процедури застосування санкцій активів окремих осіб чи заборони політичних партій в умовах воєнного стану передбачають виконання судами подвійної функції: гарантують необхідний рівень превентивного захисту прав, свобод та інтересів приватних осіб та водночас адміністративні суди здійснюють захист національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидію терористичній діяльності для захисту публічних інтересів. Таким чином, створено передумови для вирішення цих складних питань у сфері прав людини зі збереженням необхідного балансу навіть у виняткових умовах воєнного стану. 

Read more the Ukrainian version

ВИЗНАННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ БЕЗВІСНО ВІДСУТНЬОЮ АБО ОГОЛОШЕННЯ ЇЇ ПОМЕРЛОЮ В ПОРЯДКУ ЦИВІЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА: НОВІ ВИКЛИКИ В УМОВАХ ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ В УКРАЇНІ 

Угриновська Оксана та Ониськів Юрій

Збройна агресія проти України почалася в 2014 році, коли було окуповано Крим і частину території України. Це призвело до зникнення ряду людей, а в законодавстві України з’явилося нове поняття осіб, зниклих безвісти під час військового конфлікту. Новий закон визначає поняття осіб, зниклих безвісти внаслідок особливих обставин та у зв’язку з військовим конфліктом. Відмінність цього інституту полягає в тому, що визнання особи безвісно відсутньою в першу чергу спрямоване на захист цих осіб. Статус особи, яка зникла безвісти під час військового конфлікту, надає особі ряд гарантій щодо захисту її прав та сприяння її розшуку. Однак сьогодні впровадження цього інституту є незавершеним. Це дослідження мало на меті виявити прогалини, які перешкоджають повноцінному захисту прав осіб, зниклих безвісти, та оптимізувати діяльність органів влади щодо захисту цієї категорії осіб, спираючись на національне законодавство та судову практику. Також йшлося про запровадження у квітні 2022 року інституту Уповноваженого з питань зниклих безвісти в особливих обставинах, метою якого є координація влади, правоохоронних органів щодо розшуку зниклих безвісти осіб.
Read more the Ukrainian version