Ai v. Arbitrator: How can the Exclusion of Evidence Increase the Appointments of the Arbitrators?
Summary: – 1. Introduction. – 2. AI v. Arbitrator. – 3. The Admissibility of Evidence in International Arbitration. – 3.1. General Framework of the Admissibility of Evidence in International Arbitration. – 3.2. The Admissibility of the Written Witness Testimony. – 4. The Stricter Approach towards the Admissibility of Evidence in International Arbitration. – 4.1. Problems related to the Status Quo of the Admissibility of Written Witness Testimony. – 4.2. The Stricter Approach towards the Admissibility of Written Witness Testimony. – 5. Conclusions.
Abstract
Background: The present article was prompted by the growing influence of artificial intelligence in international arbitration. Artificial intelligence poses a challenge to the arbitration market since its advantages make it inevitable that in the future, it will take over some of the arbitrator’s fact-finding functions. Accordingly, the question arises as to how arbitrators can improve fact-finding and, consequently, maintain their demand in the arbitration market. This article analyses in detail one of the alternatives for such an improvement – a stricter application of the rule on the admissibility of written witness testimony.
Objects: The article sets out the following objectives: (1) to uncover why artificial intelligence could be considered a better fact-finder than the arbitrator; (2) to identify how arbitrators apply the rule on the admissibility of written witness testimony in international arbitration proceedings; (3) to justify a different application of the latter admissibility rule that both improves the quality of fact-finding and, accordingly, allows arbitrators to keep pace with artificial intelligence.
Methods: The article is grounded in the doctrinal legal research method since it will examine three legal sources: 1) the widely applicable IBA Rules on the Taking of Evidence in International Arbitration; 2) the arbitral tribunal’s awards; (3) legal scholarship. The research additionally uses an economic analysis of law as well as an interdisciplinary approach, which reveals certain psychological phenomena related to decision-making in arbitration.
Results and Conclusions: The application of the rule of admissibility of written testimony of a witness in international arbitration leads to various negative consequences in the fact-finding process. For arbitrators to keep pace with artificial intelligence in the fact-finding process and increase their demand in the arbitration market, it is necessary to adopt a stricter approach to the latter admissibility rule. This approach leads to the exclusion rather than the evaluation of written witness testimony in international arbitration proceedings.
About Authors
Jurgis Bartkus
PhD Candidate, Lecturer in Law, Vilnius University Faculty of Law, Lithuania and Ghent University Faculty of Law and Criminology, Belgium
jurgis.bartkus@tf.vu.lt
https://orcid.org/0000-0002-2603-7149
Corresponding author, solely responsible for writing and research. Competing interests: One of the AJEE Editorial Board Members, Professor Dr. (HP) V. Nekrošius, is a supervisor of author’s PhD studies but was not engaged to the decision-making for the publication of this article. Disclaimer: The author declares that his opinion and views expressed in this manuscript are free of any impact of any organizations.
Translation: The content of this article was written in English by author.
Funding: The authors received no financial support for the research, authorship, and/or publication of this article. The Journal provided funding for the publication of this article.
Managing editor – Dr. Oksana Uhrynovska. English Editor – Dr Sarah White.
Copyright: © 2023 Jurgis Bartkus. This is an open access article distributed under the terms of the Creative Commons Attribution License, (CC BY 4.0), which permits unrestricted use, distribution, and reproduction in any medium, provided the original author and source are credited.
References
Blackaby N et al, Redfern and Hunter on International Arbitration (6th edn, OUP 2015).
Fry J et al, The Secretariat’s guide to ICC arbitration: A Practical Commentary on the 2012 ICC Rules of Arbitration from the Secretariat of the ICC International Court of Arbitration (International Chamber of Commerce 2012).
Garner BA and Scalia A, Making Your Case: The Art of Persuading Judges (West Group 2008).
Guandalini B, Economic Analysis of the Arbitrator’s Function (Kluwer Law International 2020).
Hornikx J, ‘Cultural Differences in Perceptions of Strong and Weak Arguments’ in Cole T (ed), The Roles of Psychology in International Arbitration (Kluwer Law International 2017) ch 4, 72.
Juozapavičius A, ‘Duomenų (įrodymų), gautų pažeidžiant teisę, naudojimo neleistinumas Lietuvos baudžiamajame procese’ (Daktaro disertacija, Vilniaus universitetas 2012).
Kahneman D, Mąstymas, greitas ir lėtas (Eugrimas 2016).
Kasap GH, ‘Can Artificial Intelligence (“AI”) Replace Human Arbitrators? Technological Concerns and Legal Implications’ (2021) 2 Journal of Dispute Resolution 1.
Latham & Watkin, Guide to International Arbitration (Latham & Watkin 2014) <https://www.lw.com/admin/Upload/Documents/Guide-to-International-Arbitration-May-2014.pdf> accessed 20 October 2022.
Lew J, Mistelis L and Kröll S, Comparative International Commercial Arbitration (Kluwer Law International 2003).
Nunner-Kautgasser B and Anzenberger P, ‘Inadmissible Evidence: Illegally Obtained Evidence and the Limits of the Judicial Establishment of Truth’ in Rijavec V, Kereteš T and Ivanc T (eds), Dimensions of Evidence in European Civil Procedure (Kluwer Law International 2016) ch 5, 195.
O’Malley ND, Rules of Evidence in International Arbitration: An Annotated Guide (Informa Law from Routledge 2019).
Park WW, ‘The 2002 Freshfields Lecture – Arbitration’s Protean Nature: The Value of Rules and the Risks of Discretion’ (2003) 19 (3) Arbitration International 279.
Peer E and Gamliel E, ‘Heuristics and Biases in Judicial Decisions’ (2013) 49 (2) Court Review 114.
Piers M and Aschauer C ‘Administering AI in Arbitration’ in Nazzini R (ed), Construction Arbitration and Alternative Dispute Resolution: Theory and Practice Around the World (Informa Law from Routledge 2022) ch 5, 59.
Posner RA ‘An Economic Approach to the Law of Evidence’ (1999) 51 Stanford Law Review 1477.
Posner RA, How Judges Think (Harvard UP 2008).
Posner RA, Jurisprudencijos problemos (Eugrimas 2004).
Saleh S, ‘Reflections On Admissibility of Evidence: Interrelation Between Domestic Law and International Arbitration’(1999) 15 (2) Arbitration International 141
Schauer F, ‘The Role of Rules in the Law of Evidence’ in Dahlman C, Stein A and Tuzet G, (eds), Philosophical Foundations of Evidence Law (Virginia Public Law and Legal Theory Paper Series, OUP 2021) ch 5, 5.
Schwab K, Ketvirtojo pramonės revoliucija (Vaga 2017).
Sussman E, ‘Biases and Heuristics in Arbitrator Decision-Making: Reflections on How to Counteract or Play to Them’ in Cole T (ed), The Roles of Psychology in International Arbitration (Kluwer Law International 2017) ch 3, 45.
Waincymer JM, ‘Procedure and Evidence in International Arbitration’ (Kluwer Law International 2012).
Waites RC and Lawrence JE, ‘Psychological Dynamics in International Arbitration Advocacy’ in Bishop RD and Kehoe EG (eds), The Art of Advocacy in International Arbitration (2nd ed, JurisNet LLC 2010) ch 4, 69.
Waqar M, ‘The Use of AI in Arbitral Proceedings’ (2022) 37 (3) Ohio State Journal on Dispute Resolution 344.
Wigmore JH, A Treatise on the Anglo-American System of Evidence in Trials at Common Law: Including the Statutes and Judicial Decisions of all Jurisdictions of the United States and Canada (2nd edn, Little Brown 1923).
Wistrich J, Guthrie C and Rachlinski J, ‘Can Judges Ignore Inadmissible Information? The Difficulty of Deliberately Disregarding’ (2005) 153 (4) University of Pennsylvania Law Review 1251.
Zamir E and Teichman D, Behavioral Law and Economics (OUP 2018).
Reviews for article
Add a Review
AI проти арбітра: як виключення доказів може збільшити кількість призначень арбітрів?
Юргіс Барткус
Ця стаття була підготовлена через зростання впливу штучного інтелекту в міжнародному арбітражі. Штучний інтелект є проблемою для арбітражу, оскільки його переваги неминуче призводять до того, що в майбутньому він візьме на себе деякі функції арбітра зі встановлення фактів. Відповідно, виникає питання, як арбітри можуть удосконалити процедуру встановлення фактів і, як наслідок, зберегти свій попит на ринку арбітражу. У цій статті детально аналізується один із варіантів такого вдосконалення – суворіше застосування норми про допустимість письмових показань свідків.
У статті було визначено такі цілі: (1) з’ясувати, чому штучний інтелект можна вважати кращим дослідником фактів, ніж арбітра; (2) визначити, як арбітри застосовують правило про допустимість письмових показань свідків у міжнародному арбітражі; (3) обґрунтувати застосування останнього правила допустимості, яке покращує якість встановлення фактів і, відповідно, дозволяє арбітрам рухатися “в ногу” зі штучним інтелектом.
В статті застосовується доктринально-правовий дослідницький метод, оскільки розглядаються три такі групи джерел: 1) широко застосовні Правила IBA щодо отримання доказів у міжнародному арбітражі; 2) рішення третейського суду; (3) правова доктрина. У дослідженні додатково використовується економічний аналіз права, а також міждисциплінарний підхід, який розкриває певні психологічні феномени, пов’язані з прийняттям рішень в арбітражі.
Застосування правила допустимості письмових показань свідка в міжнародному арбітражі призводить до різноманітних негативних наслідків у процесі встановлення фактів. Щоб арбітри не відставали від штучного інтелекту в процесі встановлення фактів і збільшували свій попит на ринку арбітражу, необхідно застосувати більш суворий підхід до останнього правила допустимості. Такий підхід призводить до виключення, а не до оцінки письмових свідчень у міжнародному арбітражі.
How to cite it?
-
Jurgis Bartkus ‘Ai v. Arbitrator: How can the Exclusion of Evidence Increase the Appointments of the Arbitrators?’ 2023 1(18) Access to Justice in Eastern Europe 111-124. https://doi.org/10.33327/ AJEE-18-6.1-a000114
